Група астрономів з США прийшла до висновку, що незвичайна будова нашої системи обумовлена міграцією Юпітера — найбільшої її планети.
Наша планетна система, на думку вчених, має відчутні відмінності з безліччю інших систем. Так, в нашому випадку не існує планет, орбіти яких лежать всередині орбіти Меркурія. Такі системи як наша повинні включати кілька суперземель, що мають гранично короткі орбітальні періоди. Однак ми цього не спостерігаємо.
Чому ж так вийшло? Фахівці вважають, що в ранній Сонячній системі Юпітер зіграв роль ядра для знищення будівель. Під час формування нашої системи він перемістився у внутрішню зону, на гранично близьке до Сонця відстань. В результаті цього орбіти суперпланет почали змінюватися, і вони стали стикатися одна з одною, а також з іншими небесними тілами. Потім під гравітаційним впливом Сатурна, що почав формуватися, Юпітер покинув внутрішню частину системи і перемістився на своє теперішнє місце, а із залишків першого покоління планет сформувалися Меркурій, Венера, Земля і Марс.
Юпітер відносять до числа газових гігантів. Екваторіальний радіус цієї планети становить 71,49 тис. км — це в 11,2 рази більше радіусу нашої Землі. Маса газового гіганта більша від маси всіх разом узятих планет Сонячної системи в 2,47 рази. На думку вчених, життя на цій планеті, швидше за все, немає.
Дослідження допоможе краще зрозуміти, як формувалася Сонячна система. Крім того, воно може дати відповіді на питання, що стосуються характеристик окремих її планет, таких як Земля.
|